Закріплення відбитків

Для фотопаперів використовуються ті ж що закріплюють (фіксують) розчини, що і для плівок, – розчин однієї частини тіосульфату натрію (гіпосульфіту) у чотирьох або п’яти частинах води або будь-кислий фіксаж.
Виявлений відбиток беруть за край пінцетом, дають проявники стекти з його поверхні і обполіскують протягом 5-10 секунд у ванні з чистою водою. У воду добре додавати невелику кількість кислоти, наприклад від 20 до 40 мл 30-відсоткової оцтової кислоти на 1 л води. Підкислений розчин відразу зупиняє прояв. Після ополіскування відбиток переносять в розчин закріплювача на 10 хвилин. У який працював закріплювач краще збільшити час закріплення до 15 хвилин; таке збільшення часу закріплення не зашкодить відбитку.
Розчин закріплювача повинен покривати відбиток цілком, тому що на незастеленому розчином ділянці з’являться жовті та іржаві плями. Це особливо потрібно пам’ятати при друкуванні на паперах з щільною підкладкою, які завжди спливають на поверхню. Якщо у ванні з фіксажу лежать кілька відбитків один на іншому, їх слід час від часу перекладати.
У 1 л розчину гіпосульфіту можна закріпити 100 відбитків розміром 9×12 см (50 відбитків розміром 13×18 см, 25 відбитків розміром 18×24 см). Зазначені норми можуть бути збільшені у півтора і навіть у два рази. Однак фіксування в виснаженому розчині може призвести до появи з часом на відбитку плям і жовтого забарвлення.
З розчином закріплювача потрібно звертатися уважно. Тіосульфат натрію (гіпосульфіт) нешкідливий для людини, але може привести в непридатність фотоматеріали та інші фотографічні розчини. Краплі закріплювача, які випадково потрапили на робочий стіл або на підлогу приміщення, слід змивати чистою водою і насухо витирати, тому що після висихання розчину кристали гіпосульфіту можуть потрапити в розчин проявника або на фотопапір і зіпсувати їх. Так само ретельно слід витирати пальці і пінцет, опущені в розчин закріплювача.